ХВАРБА, БИ,
Хварба, би, ж.
1) = Фарба. Шевч. 517.
2) Кровь (у раненаго звѣря). Показав хварбу вовк. Волкъ раненъ, видны слѣды крови.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 390.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ХВАРБУВАТИ, БУЮ, ЄШ, →← ХВАРАОН, НА,